Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
Тема: Как я закладки купил МДМА и в магазе продавецом стал
Yo, братаны! Расскажу вам историю, как я закладки МДМА купил и заработал в магазе. Не забудьте приготовить попкорн, ибо это будет сюжет на весь вечер.
Итак, дело было в начале прошлого года. Я, как настоящий задрот и наркоман, решил подзаработать на своей дряни. Мне уже было пофиг, что менты могут задувать, и я решил пойти во все тяжкие и сделать это нелегально.
Пошерстив интернет, я наткнулся на своеобразную маконгу - бородатого чувака, который мог закинуть закладки МДМА в трубку и отправить прямо к моей двери. Я думал, это шутка, ан нет, это была правда. Пришла посылка - и вот они на пальце, синие конфетки, готовые чпокнуться и унести тебя в сказочный мир эйфории.
Радостный и возбужденный, как мальчик на Рождество, я решил открыть свой "бизнес". Магазин, в котором я работал, был идеальным местом для этого. Все покупатели были моими потенциальными клиентами. Я знал, что смогу продать свою дрянь без проблем. Итак, я стал продавцом, но в моей сумке всегда была небольшая "бонус-программа", готовая разопределить любой скептицизм.
Закладки МДМА у меня были всегда под рукой. Я просто подходил к кассе и тихонько говорил: "Малыш, у меня есть нечто особенное для тебя". И тут начиналась игра, словно из фильма "Матрица". Я протягивал настоящую эйфорию - капсулу счастья в обмен на деньги. Клиенты, как правило, не могли устоять перед этой соблазнительной перспективой и с улыбкой на лице раскладывали свои деньги на прилавок.
| Клиент |
Сумма |
| Тян из соседнего дома |
1000 р. |
| Пацан-клачок |
500 р. |
| Малолетний пацан |
200 р. |
Деньги текли рекой, а моя эйфория становилась все сильнее. Мне казалось, что я король молодежи и никто не может меня остановить. Но братаны, где бы я без ментов? Они, конечно же, задули мою фишку. Бородатый маконга увидел мои успехи и решил, что это его дело. Он не хотел делиться прибылью, и я это понял, когда увидел несколько приземленных парней в форме за моим прилавком.
Мент:
- Так, мерзавец, что ты тут замутил? Пора заканчивать эту дешевую игру!
Но я был слишком глуп, чтобы сдаться просто так. Я попытался отмахнуться от них, но они оказались сильнее. Я оказался на полу, под их полицейскими сапогами, и уже готов был смириться с поражением. Видимо, это был конец моей карьеры наркодилера.
Но тут я увидел сбежавшую из магазина Тян, в которую я был тайно влюблен. Она смотрела на меня, и я понял, что не могу вот так просто сдаться.
Моя мысль (внутренний монолог):
Вот оно, мое падение. Но не стоит просто так сдаваться. Я долго работал в этом магазине, зарабатывая копейки, и вот они, мои сбережения. Наркотики или семья? Да пошел я!
Я сорвался с пола, чувствуя боль и унижение. Я бросился к холодильнику и выхватил оттуда огромный пончик, который я выращивал на своей подручной гидропонике на заднем дворе. Я был готов биться до конца.
Менты:
- Стой, шизоид! Что-то ты там задумал?
Я поднял пончик и с несгибаемым решимостью нанес им удар первому менту прямо в лицо. Удар был таким мощным, что он упал на землю, а я успел скрыться в суматохе драки. Я не мог поверить, что даже с таким оружием, как мой пончик, я смог вырваться из объятий полиции.
С тех пор я больше не работаю в магазине, но и закладки МДМА я перестал продавать. Теперь я понимаю, что такая жизнь может привести только к плохим концовкам. Но я тогда был юным и безумным, и все, что мне было нужно, так это хорошая вечеринка и немного эйфории.
Вот такая у меня история, братаны. Помните, наркотики - это дрянь, которая портит жизнь, а менты готовы в любой момент задуть твою игру. Мысли, пока есть время, и знайте меру в этой дурной затее.